Після інсульту життя родини ділиться на «до» та «після». Коли перша гостра криза минає, настає час для найважливіших дій – повернення втрачених функцій. 

У цій боротьбі існує чітко окреслений дедлайн, про який має знати кожен. Це перші 3–6 місяців. Медики називають цей період вікном максимальної нейропластичності. Саме в це півріччя мозок має найвищу здатність до перебудови та компенсації ушкоджених ділянок.

Як не втратити дорогоцінний час для відновлення   

У перші місяці після катастрофи головний мозок перебуває у стані своєрідного «штурму»: він намагається вижити та знайти нові шляхи для передачі імпульсів до м’язів та органів мовлення. 

Якщо в цей момент надати йому правильні, професійно дозовані стимули, ефект буде дивовижним. Рухи, які запускаються в цей період, мають усі шанси закріпитися. 

Якщо ж цей час згаяти, мозок консервує поточний стан, сприймаючи бездіяльність чи неправильні патерни рухів як нову норму. Надалі кожен крок вперед вимагатиме вдесятеро більше зусиль, а деякі втрачені можливості закриються назавжди.

Саме тому провести ці вирішальні 3–6 місяців удома, просто забезпечуючи хворому спокій – це фатальна помилка. Максимально реалізувати потенціал цього критичного періоду дозволяє лише переведення до спеціалізованого центру.

Професійний контроль

Важливо розуміти, що самостійні спроби робити гімнастику чи періодичні візити масажистів додому не здатні запустити нейропластичність на потрібному рівні.

Без професійного контролю пацієнт часто починає компенсувати слабкість здоровою половиною тіла, через що уражені кінцівки «забуваються» мозком і спазмуються ще сильніше. 

У спеціалізованому центрі реабілітологи використовують методику примусового залучення саме постраждалої сторони. Завдяки циклічним, правильним і багаторазово повторюваним вправам, фахівці буквально змушують нервову систему прокладати нові провідні шляхи в обхід зруйнованих інсультом зон.

У центрі Life-House (life-house.center)  кожен день цього дорогоцінного часу працює на результат. Пацієнт потрапляє в інтенсивне, але суворо контрольоване середовище, де відновлення триває від ранку до вечора. 

Фізичні терапевти формують правильні стереотипи ходьби та рухів рук, запобігаючи розвитку спастики (скованості м’язів). Ерготерапевти адаптують пацієнта до побуту, а логопеди щодня борються за кожне слово. 

Крім того, у центрі пацієнт захищений від депресії, яка часто накриває хворих вдома наодинці зі своїм безсиллям. Прогрес інших та відчуття постійної підтримки команди надає людині сили та мотивацію боротися.