Під час налаштування проксі майже завжди з’являється однакове питання: у полі «Тип» є HTTP, HTTPS, SOCKS4, SOCKS5, а іноді ще й socks5h. Що обрати? Помилка тут рідко буває фатальною, але через неї програма може не підключитися, сайт визначить не ту країну, а DNS-запити підуть повз проксі.

Розберемося, як працюють обидва протоколи, де який доречний і на що звертати увагу.

Як працює HTTP-проксі

HTTP-проксі розуміє веб-запити. Програма каже йому: «відкрий цю сторінку», проксі звертається до сайту й повертає відповідь. Для звичайних сайтів, API та завантаження файлів цього достатньо.

Поширена плутанина — «HTTPS-проксі». Окремий протокол для захищених сайтів не потрібен: HTTP-проксі відкриває https-сторінки через метод CONNECT, і з’єднання між вашою програмою та сайтом лишається зашифрованим. Проксі бачить, на який домен ви йдете, але не вміст сторінок, паролі чи форми. Тому в багатьох генераторах це позначено як HTTP(S) — один варіант для обох випадків.

Головна перевага HTTP — сумісність. Його підтримують практично всі браузери, системні налаштування Windows, Android та iPhone, бібліотеки для парсингу й тестування.

Як працює SOCKS5

SOCKS5 працює на нижчому рівні. Він не розбирається, що саме ви передаєте, а просто пересилає TCP-з’єднання між програмою й сервером. Через нього можна пустити не лише сайти, а й месенджер чи власний софт із нестандартним протоколом.

Через цю універсальність SOCKS5 часто вважають «кращим» за HTTP. Насправді для сайтів різниці у швидкості чи анонімності майже немає: обидва протоколи передають ваш трафік через ту саму адресу. Різниця — у тому, які програми що підтримують.

А от SOCKS4 сьогодні краще не обирати. Він не підтримує авторизацію за логіном і паролем, не працює з IPv6 і не вміє передавати проксі доменне ім’я замість готової IP-адреси. Якщо програма пропонує вибір між SOCKS4 і SOCKS5, беріть п’яту версію.

Що обрати для конкретних програм

Браузери

Chrome і системні налаштування Windows не вміють працювати з SOCKS5, якщо потрібен логін і пароль. Тому для звичайного браузера простіше обрати HTTP. Якщо дуже потрібен SOCKS5, є два шляхи: розширення для керування проксі або доступ за IP (білий список), коли проксі пускає вашу адресу без логіна. Firefox підтримує обидва протоколи у своїх налаштуваннях.

Антидетект-браузери

Тут підтримуються обидва протоколи. Для роботи з сайтами зазвичай достатньо HTTP. Важливіше інше: щоб кожен профіль мав свою адресу і щоб країна IP збігалася з часовим поясом і мовою профілю. Для кількох справжніх акаунтів зручно використовувати фіксований IP: адреса утримується задану тривалість сесії і не змінюється посеред роботи.

Telegram

Telegram має вбудовану підтримку SOCKS5 з логіном і паролем, тому тут вибір очевидний. Варто пам’ятати, що через проксі коректно працює саме переписка й завантаження файлів, а голосові й відеодзвінки через звичайний проксі часто не проходять.

Скрипти й парсери

Python requests, Node.js, curl, Scrapy, Playwright та інші інструменти приймають обидва протоколи одним рядком. Для веб-запитів HTTP простіший і рідше дає сюрпризи. SOCKS5 знадобиться, якщо ваша програма працює не з вебом або бібліотека підтримує лише цей тип.

Програми без підтримки проксі

Якщо програма взагалі не має налаштувань проксі, допоможуть утиліти, що перехоплюють її з’єднання й пускають через проксі. Зазвичай вони працюють із SOCKS5.

socks5 чи socks5h: де шукати витік DNS

Перед тим як відкрити сайт, програма має дізнатися його IP — зробити DNS-запит. Питання в тому, хто цей запит виконує.

• socks5:// — DNS-запит робить ваш комп’ютер через звичайного провайдера, а проксі отримує вже готову IP-адресу сайту.
• socks5h:// — програма передає проксі доменне ім’я, і адресу визначає сам проксі.

Друга схема має дві переваги. Ваш провайдер не бачить, які сайти ви відкриваєте. А сайт отримує адресу, визначену з того самого регіону, що й IP проксі, — це важливо для сервісів, які віддають різні сервери для різних країн. Тому, якщо програма підтримує socks5h, краще обирати його. У curl це схема socks5h:// в параметрі проксі, у Python requests — так само в рядку проксі.

У HTTP-проксі такої проблеми немає: програма передає проксі доменне ім’я, і DNS визначається на його боці.

Чи треба купувати окремо HTTP і SOCKS5

Здебільшого ні. Багато сервісів дають обидва протоколи в межах одного плану, а різниця лише в порту чи схемі підключення. Наприклад, у Prokso один і той самий план працює і як HTTP, і як SOCKS5: порт 823 — HTTP з новим IP на кожен запит, порт 824 — те саме для SOCKS5, а порти 10000–20000 тримають фіксований IP від 1 до 120 хвилин для обох протоколів. Детальніше про налаштування — на сторінках про SOCKS5-проксі та підключення через socks5h і про HTTP-проксі для браузерів і парсерів.

Коротка шпаргалка

• Звичайний браузер, системні налаштування телефона чи комп’ютера — HTTP.
• Антидетект-браузер — HTTP або SOCKS5, головне цілісний профіль.
• Telegram — SOCKS5.
• Скрипти для веб-запитів — HTTP, або socks5h, якщо так звичніше.
• Невеб-програми та утиліти перенаправлення трафіку — SOCKS5.

Після налаштування будь-якого протоколу перевірте результат: відкрийте сервіс визначення IP у тому ж браузері чи профілі. Якщо там країна проксі, а не ваша, і немає витоку через WebRTC, підключення працює так, як задумано.