Весільний рушник виготовлявся з лляної або, зрідка, бавовняної тканини розміром від 46х46 см до 55х60 см і прикрашалася тканим орнаментом або вишивкою, мереживом та бахромою.
Тканина повинна бути рівної, якісної, без дефектів, а вишивка двосторонньої, охайної, без довгих протяжок та вузликів. Полотно чи сам рушник потрібно обов'язково придбати самостійно і в жодному разі не позичати. Використовують весільні рушники, особливо рушник весільний під ноги, лише один раз.
Найголовніший рушник називається Вінчальний: на нього стають наречений і наречена в церкві та в ЗАГСі. Це найбільший і найкрасивіший рушник – своєрідна біла «хмара», яка підносить молодих до небес, щоб сам Господь Бог дав їм благословення на союз і охороняв їхнє сімейне життя.
Наші предки вважали, що до весіллі дівчина повинна вишивати рушники і вбрання власноруч: якщо вона не встигала, то їй допомагали всі жінки сім'ї. Іноді орнаменти та символи передавалися з покоління до покоління, кількість рушників, вишиті на весілля, могло сягати 40.